Перша зустріч з яслами або дитячим садком

Похід до дитячого садка або ясел – зазвичай перший досвід довгої розлуки дитини з батьками, особливо з мамою. Водночас це перша зустріч із великою кількістю незнайомих людей. Як для дитини, так і для батьків, це часто травматична ситуація, яка вимагає підготовки й адаптації.

З приходом у виховну групу змінюється спосіб життя дитини. Вона знайомиться з однолітками, встановлює соціальні контакти, розвиває комунікативні здібності через спілкування з іншими дітьми та вихователями.
Більшість дітей плачуть або якимось іншим чином протестують, висловлюючи сум. Вони відчувають так званий страх розлуки. Діти почуваються покинутими, їм важко зрозуміти, що батьки по них повернуться .

Найважливіше, що батьки повинні знати: певний рівень страху розлуки є нормальним. Така поведінка дітей насправді свідчить про те, що між дитиною та батьками склалися хороші, теплі стосунки, встановлено якісний зв’язок. 

Те, як дитина адаптується, залежить від:

• індивідуальних особливостей;
• рівня розвитку дитини;
• віку дитини;
• стану здоров'я дитини;
• сімейної атмосфери, в якій живе дитина.

Важче адаптуються до нового середовища:

• емоційно нестійкі діти;
• несамостійні та егоцентричні діти;
• ті, хто раніше мав негативний досвід розлуки з батьками. 

 
Три основні типи адаптації

Існує три основні типи адаптації:

• легка адаптація
  Нормальна реакція на зміну навколишнього середовища у дітей, які мають оптимальні умови виховання та встановили надійний і стійкий емоційний зв'язок з батьками; у таких дітей всі реакції і зміни в поведінці нормалізуються протягом 10 - 15 днів перебування в дитячому садку
• адаптація середньої складності
  Зміни в поведінці тривають довше і стабілізуються до 30 днів перебування в дитячому садку або яслах
• важка адаптація
  Більш тривалий і вимогливий розлад поведінки, який може тривати від 2 до 6 місяців. У таких дітей часто існує декілька несприятливих факторів, які подовжують період адаптації: хвороба, неналежні сімейні умови з неадекватними виховними методами тощо

Невеликий страх розлуки є нормальним і свідчить про хороші та якісні стосунки між дитиною та батьками. Більшість дітей адаптуються до нової ситуації та середовища без серйозних і тривалих проблем.
Одні діти схильні до фізіологічних реакцій, таких як відмова від їжі чи сну, розлад травлення, часті хвороби, а інші – до поведінкових реакцій (плаксивість, агресивність). Однією з можливих реакцій є регресія. Це означає, що у дитини з'являються форми поведінки, характерні для більш ранньої, вже пройденої фази розвитку (наприклад, дитина знову починає мочитися в ліжко, смокче палець, просить соску і под.) .

Усі ці форми поведінки є нормальними на етапі адаптації. Вони слабшають і зникають із тією швидкістю, з якою дитина адаптується до навколишнього середовища і встановлює соціально-емоційні відносини з вихователем.

Більшість дітей проходить процес адаптації без серйозних порушень у поведінці, і лише незначна частина проходить більш складну форму адаптації.

Необхідно попередити, що адаптація закінчується не тоді, коли дитина перестає плакати, а тоді, коли дитина починає спонтанно виражати свої почуття, думки та здібності. З цієї причини особливу увагу слід приділяти замкнутим дітям, які не проявляють власну ініціативу. Втішає те, що є інструменти, використовуючи які, ви можете допомогти дитині легше адаптуватися до нової ситуації.